Щоденник паломника. Хресна хода до Почаєва: день третій (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)

Щоденник паломника. Хресна хода до Почаєва: день третій (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)

21/08/2015 3181

Продовжуємо репортаж про Хресний хід у Почаїв, який вирушив 19 серпня з Кам'янця-Подільського. Хресний хід триває вже третій день. Паломники пройшли багато населених пунктів і добре втомились, однак духовна сила їх не залишає і вони прямують до кінцевої мети - Свято-Успенської Почаївської Лаври.

Вийшли з села Закупне о 4.40 ранку. Привал біля села Кам'янка на півтори години.

Учасники Хресного ходу діляться своїми враженнями та думками з приводу мети Хресного ходу та його духовного значення:

Світлана Павлюк, перекладач: "тут повністю відключаєшся від зовнішнього світу, йде тільки молитва і внутрішня робота над собою".

Павло, студент, уродженець Почаєва, перший раз приймає участь у Хресному ході: "для того, щоб відчути цей подвиг, який здійснюють православні християни".

Олександр, доктор наук, професор, в сьомий раз бере участь у Хресній ході: "відчуття прекрасні, люди моляться, загальна молитва підтримується, це головне. Кожен славить Бога".

Літія на Кладовищі перед входом до населеного пункту Сатанів:

Зрештою, Хресний хід прибуває до селища міського типу Сатанів, Хмельницької області:

Ріка паломників заходить до містечка. Довжелезну колону неможливо навіть охопити оком:

Під час Хресного ходу людей підтримують і укріплюють православні піснеспіви:

В полі, неподалік від села Зайчики, темніє:

Отже, третій день позаду. Сказати, що він був дуже важким - значить нічого не сказати. Більше 40 кілометрів пішки, майже 15 з яких - полями. Це, повірте, непросто.

Що таке польова дорога ми, в принципі, всі, добре знаємо. Це - трохи краща за асфальт траса для сільсько-господарської техніки. Плюсів у цієї дороги багато, і один із них - відсутність вибоїн. Однак, ці плюси стосуються руху на авто. Для людини ж, яка рухається на своїх двох, «грунтовка» - це суцільний мінус. Якщо йде дощ, то вона перетворюється на непрохідне багно (як, наприклад, в минулому році - в інтернеті є відео, погугліть). Якщо ж сухо, то пилюка стоїть така, що ні дихати, ні дивится неможливо. В цьому році - сухо. І я зрозумів, що деякі паломники надзвичайно передбачливі, так як заздалегідь запаслися респіраторами. Проте, давайте по порядку.

День розпочався вже по традиції, в 4.00 ранку - ранішніми молитвами. При чому, цікаво, що позавчора, коли робили оголошення про молебень у с.Жердя, то сказали, що він розпочнеться о 3-ій ночі, а ось молитви - о 4-ій ранку. Так ось - вирушили із с.Закупне о 4.40. Було темно, а так як майже всі паломники мають невеличкі ліхтарики, то Хресний хід у темноті був схожим на рух тисяч світлячків, які чомусь вирішили піти до Почаєва.

Перший серйозний привал неподалік від села Кам’янка з 8.00 до 10.00. Так як привал досить тривалий, то в багатьох місцях обабіч дороги з’явилися навіть палатки. Дехто встиг розкласти і надувні матраси. Священики, які йдуть Хресною ходою, відсулжили молебінь. Вже ніхто нас не зустрічав, ніхто не годував, ніхто не чекав. Більше того, кілька місцевих жителів вирішили підзаробити на паломниках, і вивезли на невеличкому тракторці кілька десятків упаковок мінеральної води та різноманітних соків на продаж. Проте, я особисто якогось ажіотажу біля їхнього прицепа не спостерігав. До них взагалі ніхто не підходив.

Наступна зупинка - м. Сатанів.

Кожного року місцеві жителі разом із духовенством радо зустрічають паломників. Сатанів відомий своює гостинністю і щирим прийомом. Так, спеціально для того, щоб достойно зустріти Хресний хід до Сатанова приїжджають жителі з навколишніх сіл і не тільки. Наприклад, цього року, серед тих, хто годував паломників, я зустрів двох жінок із Києва, які приїхали спеціально для цього. Трапезу влаштували на стадіоні та в садочку біля церкви. За якусь мить стадіон перетворився на величезний табір, а садок - на одну спільну кімнату, підлога якої була застлана сотнями «каріматів» та лежачих тіл.

Чому я взагалі звертаю увагу на те, як в різних місцях зустрічають Хресний хід? Тому, що це дійсно важливо. Важливо не тільки і не стільки для Хресного ходу, скільки для тих людей, які його зустрічають. Пам’ятаю, як 14 років тому, коли я йшов до Почаєва перший раз ми зупинились на ночівлю в с. Медин. Нашу групу - 11 чоловік, прийняла до себе додому жінка, в якої син в той час сидів у в’язниці. Ця жінка кожному з нас власноруч помила ноги! При чому, вона просто не дала нам можливості зробити це самостійно. Аргумент - «я це роблю не для вас, я це роблю для Бога». Тому, коли сьогодні люди виносять зі свого подвір’я відро води чи тацю яблук і печиво, щоб пригостити паломників, я згадую слова цієї жінки - «це все для Бога!».  Ті, хто готує трапезу для учасників Хресного ходу теж звершують подвиг і теж, в якійсь мірі, є паломниками. Паломниками до свого серця, до своєї душі, до своєї совісті. Так само як, зрештою, і ті, хто йде до Почаєва.

Зустрічати так щиро і багато, як зустрічали цими днями, Хресний хід в наступні дні вже не будуть. Нагодувати понад 10 000 чоловік спробують ще у Волочиську. Потім - невідомо де. Однак, хрестоходців це не лякає, адже їх годує Своєю благодаттю Сам Господь. І дійсно, атмосфера в Хресному ході просто чудова! «Люди змінюються» - каже голова Ходу протоієрей Андрій Сосюк. І це важко не помітити. Якщо в перший день керувати натовпом було практично неможливо, то сьогодні порядок був уже не бажаним, а реальним. Люди дійсно змінюються.

Близько 18.00 колона зійшла з траси і повернула в поля. Кінцева точка сьогодні - село Зайчики. Тут і заночуємо.

Щоденник паломника. День четвертий. Читайте за посиланням

Возврат к списку

Ваш комментарий

Добавлять комментарии могут только авторизованные пользователи
Войти как пользователь:
Войти как пользователь
Вы можете войти на сайт, если вы зарегистрированы на одном из этих сервисов: