Підтримка Константинополем розкольників – ілюзія

Підтримка Константинополем розкольників – ілюзія

11/09/2015 692
Автор: 

Всі публічні заяви Вселенського патріархату свідчать про бажання сприяти об’єднанню українського православ’я тільки на основі священних канонів.

Протоієрей Миколай Данилевич, заступник голови ВЗЦЗ УПЦ прокоментував для газети «День» результати Синаксису, який проходив з 29 серпня по 3 вересня 2015 року в храмі Святої Трійці в кварталі Пера Константинополя (нині — Стамбул). В деяких українських ЗМІ зазначили, що одним із важливих питань було питання єдності українського Православ’я.

Питанню єдності українського православ’я на Синаксисі насправді не приділялося стільки уваги, як про це написано в новині, що з’явилася на сайті «Релігія в Україні». Патріарх Варфоломій у своїй вступній промові про Україну згадав лише один раз, коли він говорив про «триваюче розділення православної пастви України». Це зрозуміло, адже основним завданням, що стояло перед ієрархами Константинопольського патріархату, було обговорення питань, пов’язаних із Всеправославним собором 2016 року.

Тим більше, що Патріарх у своїй промові сказав, що цей Синаксис (зібрання) не покликаний приймати адміністративних рішень, а має лише консультативний характер. При цьому, в підсумковому комюніке серед іншого сказано, що «ієрархи Вселенського патріархату спрямовують свої думки і молитви до тисяч наших братів в Україні і моляться за припинення розділення і за відновлення миру і єдності благочестивого українського народу». Ці слова можна розуміти як такі, що стосуються церковних справ в Україні, так і політичного життя та військових дій, що тривають на сході.

Хочу зазначити, що всі публічні заяви Вселенського патріархату свідчать про те, що ця Церква готова сприяти об’єднанню українського православ’я, але на основі священних канонів. Зокрема, після візиту екс-президентів України Л. М. Кравчука та В. А. Ющенка до Константинополя та їхньої зустрічі з Патріархом Варфоломієм в офіційному повідомленні було сказано, що Константинопольська церква готова надавати посередництво «для канонічного вирішення глибокого церковного розділення в Україні».

Окрім того, позиція Константинополя полягає в тому, щоб забезпечувати «більш тісну співпрацю та укріплення зв’язків між Православними церквами, щоб Православна церква попри те, що канонічно складається з багатьох автокефальних церков, мала єдиний голос, і щоб у ній формувалася свідомість того, що вона не перестає бути єдиною Церквою» (із виступу Патріарха Варфоломія на Синаксисі). Ці та інші офіційні заяви Константинопольського патріархату свідчать про те, що ця Церква не зробить кроків та дій, які б принесли розділення в середовище православних християн по всьому світу. Це означає, що жодна з українських неканонічних конфесій (УПЦ КП, УАПЦ) не можуть бути в односторонньому порядку визнані Константинополем як Помісні церкви без погодження з РПЦ, тому що це буде порушенням канонічного права і призведе до великих проблем у світовому православ’ї.

Ці речі важливо розуміти і брати до уваги, щоб не створювати собі й людям зайвих ілюзій. Визнання будь-якої з українських неканонічних конфесій Помісною церквою є неможливим, тому що автокефалія дається всій Церкві, а не якійсь її частині, що відкололася. Не можуть, до прикладу, в Україні 4600 парафій УПЦ КП бути Помісною церквою, а 12 700 парафій УПЦ — не бути Помісною церквою. Якщо продовжити це порівняння по регіонах, то ситуація стане ще більш очевидною. Не може 284 парафії УПЦ КП в Рівненській області бути Помісною церквою, а 539 парафій УПЦ в тій же Рівненській області не бути Помісною церквою. Не можуть 18 парафій УПЦ КП в Харківській області бути Помісною церквою, а 283 парафії УПЦ в тій же Харківській області не бути Помісною церквою.

Окрім того, глава УПЦ КП Філарет відлучений від РПЦ — Помісної церкви. А згідно з церковними правилами, така людина і очолювана нею конфесія не може бути прийнята в спілкування іншою Помісною церквою, в даному разі — Константинопольським патріархатом. Якщо ж навіть теоретично допустити, що Константинополь міг би визнати окремо взяту УПЦ КП чи УАПЦ, то це в православному світі був би акт, подібний до анексії Росією Криму. Адже як Росія, анексувавши Крим, порушила всю систему світової безпеки, так і можливе одностороннє визнання УПЦ КП чи УАПЦ Константинопольською чи будь-якою з Помісних православних церков світу призведе до порушення церковних правил і всієї системи міжправославних відносин і принесе в сім’ю Православних церков не «більш тісну співпрацю та укріплення зв’язків», чого прагне Вселенський патріархат, а розбрат.

А відтак, «Константинополь нам не допоможе», і ці варіанти окремого входження всіх православних юрисдикцій України в лоно Вселенського патріархату і подальшого їхнього об’єднання та отримання автокефального статусу є нереальними. На мою думку, ключ до вирішення проблеми єдності лежить не в Константинополі й навіть не в Москві, а в церковному Києві.

Переконання ж ієрархів УПЦ в США і Канаді, що наводяться в тексті вищезгаданої новини з сайту «Релігія в Україні», які назвали однією з перешкод до єдності перебування УПЦ в складі Московського патріархату, є відверто недружніми як до УПЦ, так і до РПЦ як частини Світового православ’я. Неправильно будувати свою церковну ідентичність на антиросійськості, на войовничій риториці по відношенню як до УПЦ, так і до РПЦ, як це роблять в певних українських конфесіях та, на жаль, окремі представники діаспори. Слід пам’ятати, що РПЦ, подобається це комусь чи ні, є вагомою частиною Світового православ’я, і якщо хтось із згаданих українських конфесій хоче увійти до цієї сім’ї Помісних православних церков, то нерозумно конфліктувати з окремими її членами. Навіть незважаючи на складні українсько-російські політичні відносини.

УПЦ виступає за єдність українського православ’я на основі канонів Церкви. Якщо буде досягнута внутрішня єдність Церкви, якщо буде подолано розкол, то ми готові в перспективі розглядати навіть можливість автокефального статусу, але це слід вирішувати соборно, спокійно, мирно, без політичних звинувачень і гасел, за згоди більшості церковного народу та духовенства, а також за погодження зі всіма Помісними церквами, до складу яких претендуватиме увійти Православна церква в Україні в новому можливому статусі.

За матеріалами газети «День»

Возврат к списку

Ваш комментарий

Добавлять комментарии могут только авторизованные пользователи
Войти как пользователь:
Войти как пользователь
Вы можете войти на сайт, если вы зарегистрированы на одном из этих сервисов: