Битва екстрасенсів. По той бік екрану

Битва екстрасенсів. По той бік екрану

11/10/2015 2826

Четвертого жовтня 2015 року на каналі СТБ стартував 15 сезон «Битви екстрасенсів» – «найбільш містичного» проекту України. На нього вже вкотре (окрім звичайних шарлатанів) потрапляють люди з «надзвичайним даром» – ті, хто його отримав «у спадок», виявив у себе чи розвинув.

Цього року на першому етапі відбору було сто «найсильніших» екстрасенсів з ПАР, Буркіна-Фасо, Камеруну, Мексики, Британії, Франції, Польщі, Білорусії та України, серед яких ті, хто сформував склад нового сезону. Все виглядає переконливо хоча б тому, що «атестують» їх дворазові переможці проекту – «загальновизнані» український екстрасенс Альона Курилова та азербайджанський Хаял Алекперов, які також є учасниками телевізійної програми «Слідство ведуть екстрасенси».

Шоу має високі рейтинги, які забезпечують потяг людей до таємниці, бажання гострих відчуттів та прагнення вдовольнити свої глядацькі смаки черговим «реаліті». При цьому кожен з шанувальників «Битви екстрасенсів» в останню чергу думає про те, чиї проекти реалізовують подібні шоу. Адже в них не йдеться про серіальну містику, інфернальну фантастику чи рімейки «темних» казок братів Грімм. Це реальність, яку не хочуть визнавати ні «замовники» подібних окультних трендів, ні їх «реалізатори», ні споживачі. І не дивно, бо видиме настільки захоплює, що закулісна правда не викликає жодного зацікавлення.

Чого тільки вартують інфернальні «персонажі» цього сезону: нащадок майя, мексиканський шаман у дванадцятому поколінні Пауліно, який, за свідченням «експертів», володіє унікальною магією, про яку в Україні раніше ніхто не чув. (Принаймні, йому вдалося подивувати знімальну групу сеансом «екзорцизму»). Переможець польського будинку езотериків, людина-магніт, яка окрім металу притягує також думки людей. Білоруська відьма з совою, молодий чорнокнижник в сутані «священика», який під час одного з випробувань, як з’ясувалося згодом, блюзнірськи «помазував» добровольців кров’ю незайманої (шок). Дівчина з вороном, який допомагає їй спілкувати з «духами» і навіть тринадцятилітня дівчинка, яка чує свою померлу бабусю. І все це під гучні аплодисменти «знаючого» натовпу, який навіть не підозрює, що спостерігає гру, в якій розважається сам диявол.

Попри це, слід визнати, що учасники багатосезонної «Битви екстрасенсів», мають неабияку «кваліфікацію». Вони розмовляють з «душами померлих», чують «духа-провідника» чи всевідаючого «друга», бачать руку, яка пише їм те, що має стосуватися «клієнта» (чи не тому в російській версії шоу статуетка, якою нагороджують переможця, саме в формі руки?), тощо. Однак все це – тільки безліч іпостасей однієї і тієї ж постаті – диявола. А «свічки з Єрусалиму», «відкриття порталу», входження у світ духів, чорна кішка, яка виникає нізвідки, чи склянка води, що раптово падає, – тільки декорації, які він використовує для своїх блискучих театральних постановок, що вражають навіть найбільших скептиків. Відсутність Бога в ритуалах, які проводять популярні учасники шоу, очевидна. Однак, схоже, не для всіх. І не дивно, бо Князь Темряви віртуоз у маскуванні під добро, любов і навіть Самого Бога.

В середньовіччі чаклуни йшли на контакт з темними силами свідомо. Сучасні екстрасенси в основному категорично відторгають свою причетність до диявольського світу, хоча «сили», які дістаються їм тим чи іншим способом, мають єдиний «енергетичний ресурс» – пекло. Сучасні «ясновидці» називають себе хрещеними, вважають віруючими і всіляко демонструють свою «відданість» Богу. Вони «шанують» Його, «ходять до церкви», полюбляють ікони і читають «молитви», коли «діагностують» чи «зцілюють». За словами монахині Ніни (Кригіної), найвища «ліга» екстрасенсорики і найбільша жертва дияволу – це осквернення святині (коли цілителі радять клієнту піти в церкву до сповіді та причастя). Багато «цілителів» використовує православну атрибутику, звертаючись паралельно до язичницьких, окультних практик, і не бачить у цьому ніякого конфлікту. А формально причетні до православної традиції люди сприймають комбінації православ’я та окультизму як певну містичну єдність, не відчуваючи при цьому жодних небезпек.

Слід знати, що Церква визнає наявність «особливих» здібностей в окремих мирян, однак заперечує їхню приналежність до світу Божественного. Бо не буває просто «дару» (а тим більше передачі його у «спадок») – «особливі здібності» можуть набути одиничні люди виняткової святості та благочестя (старці, молитвеники чи великі подвижники). Попри це вони усіляко приховуватимуть свої духовні «надбання», аби раптом не впасти у «прєлєсть» самому та не спокушати інших. Сподвигнути їх пройтися червоної доріжкою слави, яку долають фіналісти проекту, неможливо. Саме гординя зіштовхує учасників «Битви екстрасенсів» у боротьбі за право бути «найсильнішим». Фактор Бога, Якому слід доводити свою «першість», аби удостоїтись Царства Небесного, відсутній. Адже представити якісь «надздібності» – не значить досягнути духовного звільнення, а бачити «ясно» найперше значить бачить ясно свої гріхи. Тому це не «дар» від Господа, а спокуса від диявола, з якою слід боротися, вдавшись до допомоги Церкви, інакше в потрібний час демон неминуче прийде за проданою йому душею.

В зв’язку з цим пригадується випадок із життя митрополита Антонія Сурожського, про який той розповідає в одному зі своїх есе. Будучи на першому курсі медичного університету, він відчув спроможність на відстані читати думки людей та «дистанційно» передавати їм свої. Тоді митрополит звернувся до Бога з проханням забрати цей дар, якщо він від злої сили і може втягнути його в гординю. В ту ж мить здібність зникла і в такому варіанті більше ніколи не з’являлась. Це позиція старця, який одним із перших міг «претендувати» на особливу «прихильність» Бога і розраховувати на подібні «привілеї»... Тому ті інакші, хто вважає себе почесно вхожими у світ надприродного, мають зважити на слова одкровення святого Іоанна Богослова, який попереджає, що чекає таких «екстраординарних» особистостей в майбутньому: «А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!» (Одкр. 21 : 8).

Церква однозначно заперечує екстрасенсорику (до слова, як і європейська медицина). Себто телепатію (відчування на відстані), ясновидіння (зорове сприйняття на великій дистанції), бачення минулих подій, передбачення майбутнього, магію (управління силами світу та іншими людьми), спіритизм (викликання «духів» померлих людей і спілкування з ними), лікування біополем тощо. Незмінним залишається й ставлення Церкви до екстрасенсів і тих, хто звертається до них по допомогу. Ось що говорить з цього приводу Писання: «Не ворожіть, і не гадайте» (Лев. 19, 26); «Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів, і не доводьте себе до опоганення ними» (Лев. 19, 31); «Не повинен знаходитися у тебе <…> віщун, ворожбит, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, що викликає духів, чаклун і хто викликає духа померлого; Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке (Втор. 18: 10-14). Попри це переконати наших сучасників у тому, що «безкорисно» лікувати чи допомагати іншому ще не значить, що це від Бога, складно. Особливо, якщо «пацієнт» сам «відчуває», що його «аура» «забруднена» (тому її потрібно «чистити»), енергетика потребує «покращення», а гріхи «залатування».

Не безпідставно диякон Андрій Кураєв називає бісів «найкращими місіонерами». Найчастіше довірливу публіку захоплює «благородство» екстрасенса, який переконує себе та інших в тому, що він «допомагає людям», беззаперечним доказом чого є те, що робить він це «безкоштовно». (Нікому й на думку не спаде, що «бонуси» при цьому йому нараховує сатана). Останнє слово має особливу «магічну» дію на тих, хто звик отримувати бажане, не докладаючи до цього жодних зусиль. Святі подвижники та старці, які «зцілювали» людей, керувалися спасінням людської душі, над чим кожен «врятований» мав тяжко працювати. Екстрасенси ж мають іншу мотивацією: вони позбавляють людину болю, проблеми, впливу чи залежності, щоб вона заспокоїлась, вдовольнилась або стала «щасливою». Вони пропонують отримати все відразу і в готовому до вжитку стані, що особливо зручно для тих, хто не хоче змінюватися сам (читай: жити по заповідям), викорінюючи в собі гріх, – набагато зручніше, якщо все потрібне за тебе зробить хтось інший.

Аби позбавити глядача будь-яких сумнівів у тому, що без ясновидців не обійтися, випадки, з якими доводиться «працювати» учасникам «Битви екстрасенсів», завжди непересічні і обов’язково болючі для жертви, яка зазвичай хоче «правди» або «справедливості». Часто це ситуації «на межі»: загадкове вбивство чоловіка, нагла смерть дитини, зґвалтування, «вінець безшлюбності», безпліддя. Відчай, страх і безвихідь – стани, найбільш «сприятливі» для того, аби далека від Бог людина згодилась на будь-яке вирішення проблеми. І все зі знайомим кожному, невідпорним аргументом – «яка-різниця-якщо-це діє!». Ніякої, якщо «зцілення тіла» для тебе важливіше, аніж зцілення душі. Правда, слід визнати, що ситуації, в які ми, буває, потрапляємо, потребують неабиякої віри і часто «надсмирення», аби встояти перед такою спокусою. Тому це вже «персональний» критерій віри кожного. До прикладу, коли матір Антонія Сурожського помирала від раку, одна знаменита англійська цілителька написала митрополиту листа, що бачила сон, в якому їй відкрилося, що вона може вилікувати хвору жінку. Однак матір єпископа відхилила цю пропозицію зі словами: «Я віддаю перевагу тому, щоб чисто померти, аніж брудно зцілитися».

Так питання, яке розділяє справжніх християн і тих, хто тільки імітує віру, стосується того, в чиїх руках знаходиться доля людини. Окультист стоїть на позиції контролю свого життя, як і життя інших людей, якимись надлюдськими силами, але НЕ Богом, тому що Ним маніпулювати неможна. У Бога немає «кнопки», на яку можна натиснути, щоб отримати потрібний результат. Він Єдиний «володіє» ситуацією, а тому віруюча людина вірить у Його Промисел і свою відповідальність. Просити – так, але «змушувати», «шантажувати» чи «підкупляти» – те, що демонструють герої шоу в кожному випуску – ніяк.

Якби людина знала, що відбуватиметься з її душею чи душею найдорожчої для неї людини після найменшого контакту з екстрасенсом, якби усвідомлювала, які наслідки віщує подібний діалог, вона обрала б смерть. Адже згоджуватись на це – означає автоматично впускати в своє життя диявола і ставати його заручником: руйнувати серце, свідомість і душу. Енергія, яку використовують цілителі, може давати полегшення, «зцілювати» і навіть творити «чудеса». Однак, її витоки немають нічого спільного Богом і «розрахунок» за це так чи інакше буде. Якщо не безпосередньо, то через інші проблеми, які не забаряться нагадати про себе, або ж через розплату дітей, онуків чи просто близьких людей. За всі послуги диявола потрібно платити – це духовний закон, єдиний для всіх, у тому числі й для самих «провидців».

Згадаємо, через що проходив священномученик Кипріян Антіохійський, свого часу шанований жрець і найсильніший маг, який спілкувався з самим князем темряви, своїм покровителем. Після марних спроб схилити юну Іустину до шлюбу з вельможею Аглаєм (тоді Кипріян скористався усім своїм демонічним ресурсом, однак сила Божого імені «нейтралізувала» його чародійства) він розпочав шлях болісного покаяння. Диявол не хотів відпускати розкаяного грішника і всіляко знущався над ним: то обіцяв всі блага світу, то наносив йому страшні удари та покривав його тіло гнійними виразками, вимагаючи зречення Христа. Свій непростий досвід звільнення від окультних сил не приховують і колишні екстрасенси сучасності. Приміром, російський парапсихолог Сергій Бобровський, який розпочав свої «духовні» тренінги з курсів по біоенергетиці за методом цілительки Джуни, що померла в червні цього року. Але це приклад тих, хто приніс покаяння Богу за контакти з диявольським світом.

Та яку розплату несуть ті, хто до кінця не відмовляється від «дару», який мали нещастя отримати? Відома болгарська провидиця Ванга два місяці помирала в лікарні від раку, залишивши світ без покаяння і причастя. Вже згадувана російська цілителька Джуна втратила сина, який загинув в автокатастрофі, а сама вмирала в страшних муках. Цього ж року раптово померла фіналістка сьомого сезону «битви» біоенергетик Олександра Шепеленко – за свідченням одного з колег, трансгендерна «жінка» з нелегкою долею та надламаною психікою… Монахиня Ніна (Кригіна) констатує, що людина з особливими здібностями опиняється в настільки страшному стані, що стає заручником ситуації: для того, аби виживати, вона мусить приводити дияволу щоразу нових жертв, однією з яких зрештою стає сама. При чому прокляття, яким нагороджують «щасливчика» разом із особливим «даром», дається взнаки до 3-4 коліна.

Про це в «Битві екстрасенсів», звісно, ніхто не скаже. Як і про те, що єдина битва, яка має мати значення для християнина, – це битва з гріхом. Все решта – лише диявольський перформанс і цілеспрямована боротьба з Богом та Церквою. Тому змагання за першість у цьому проекті – питання «фаворитства» у диявола, який крім чверті мільйона гривен увінчує переможця вельми символічною статуеткою.

Через те не варто обманювати себе: натхненниками подібних шоу завжди були й залишаються демонічні сили, і перед Богом вони у будь-якому випадку скверна. Тож перед тим, як увімкнути телевізор чергового недільного вечора на СТБ, варто хоча б замислитись над тим, що відбувається по той бік екрану. І запитати себе: навіщо я зазираю у темряву?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Містичні серіали як профанація християнських істин

Возврат к списку

Ваш комментарий

Добавлять комментарии могут только авторизованные пользователи
Войти как пользователь:
Войти как пользователь
Вы можете войти на сайт, если вы зарегистрированы на одном из этих сервисов: