«Незвичайна подорож Серафими»: доросла прогулянка дитячим текстом

«Незвичайна подорож Серафими»: доросла прогулянка дитячим текстом

27/09/2015 1121

Двадцять сьомого серпня цього року в прокат вийшов мультиплікаційний фільм російського режисера Сергія Антонова «Незвичайна подорож Серафими», знятий за однойменною книгою для дітей Тимофія Вероніна (2009). Це перший анімаційний 3-D «фільм про святого», трансльований на великих екранах. Представлена як фентезі, «Незвичайна подорож Серафими» значно реалістичніша, аніж цього вимагає жанр, і набагато глибша, аніж це передбачено дитячим кіно. Це історія дівчинки-християнки, якій випало жити тоді, коли «віруючих» спочатку масово винищували, а потім сприймали як найменш «благонадійних» членів суспільства. Завдяки старанням знімальної групи дитяча «оказія» вийшла за межі свого історичного часу і торкнулася проблем, актуальних для сучасності.

Серафима Воскресенська – дочка репресованого священика, яка під час Другої світової війни проживає у дитячому притулку, розташованому в колишній дворянській садибі. У цьому ж дитбудинку опиняються дуже різні, але «характерні» для свого часу дівчатка раннього підліткового віку: донька фабриканта, донька командира Червоної Армії і донька ворога народу та єдина подруга головної героїні Рита. Супротивниці Сіми від початку цькують її через нав’язану їм світом дорослих антихристиянську пропаганду: вони насміхаються над нею, забирають хліб та усіляко підставляють перед деспотичною вихователькою Ольгою Семенівною, яка також недолюблює дівчинку. А маленька мужня Серафима в цей час мріє тільки про одне – зустрітися зі своєю мамою.

Дівчинка інакша серед однолітків, не розуміє її й світ дорослих. Єдина, хто відчуває та підтримує Сіму, – прибиральниця тітка Ліза. Як з’ясовується згодом, Єлизавета Олександрівна, справжня власниця тепер сирітського будинку, дворянка, яку спіткала доля багатьох іменитих особистостей того часу. Це глибоко віруюча жінка, яка неодноразово рятує дівчинку від гноблень виховательки притулку та знайомить Сіму з житієм її небесного покровителя – Серафима Саровського. На Єлизавету Олександрівну пишуться листи-доноси зі звинуваченнями у «релігійній пропаганді», які не потрапляють за адресою тільки тому, що Рита витягує їх із поштової скриньки та малює на них те, що спостерегла в намріяній Озерній Країні, яку показала їй Фея Снів.

Не зважаючи на контекст історичних фактів, опорні точки «подорожі» Серафими визначає Євангельська сюжетика, що охоплює Входження Господа в Єрусалим, події страсного тижня та Воскресіння Христове. Історія розпочинається в храмі, де служить батько маленької Серафими, й куди вони з мамою приходять у Вербну неділю. В літургійній проповіді звучать слова, що стосуються людської обмеженості, непостійності та ницості: «В цей день багато віків назад радісний натовп людей вітав Спасителя. Вони бачили в Ньому свого царя, чекали від нього щастя. Але пройшло всього лише п’ять днів, і ті ж самі люди почали вимагати Його смерті: «Розіпни, розіпни Його!» Під ці слова світлу атмосферу недільної служби руйнують НКВДисти, які вторгаються до храму. Вони розлучають маленьку Сіму з мамою, забирають її тата-священика, а церкву підривають вибухівкою.

Основні ж події фільму розгортаються в квітні 1943 року, символічно – за тиждень до Великодня. За цей період Серафима Воскресенська має пройти «випробування віри». Як і наш Спаситель, дівчинка має вистояти супроти жорстокості (з боку юних колежанок і безжальної виховательки), зради та лжесвідчення (з боку подруги Рити), громадського осуду (публічне приниження на лінійці), а також фізичного та душевного болю через відмову зректися Бога.

Особливе місце в «пасхальній історії» Сіми займає образ Серафима Саровського – першого святого, канонізованого в ХХ столітті. Дар зцілення, прозорливість, сильна молитва і безмірна любов до ближнього, – те, за що святого почитають в народі. В перекладі з близькосхідних мов його ім’я означає «полум’яний» і в смисловій площині мультфільму є характеристикою віри, яку мав святий і яку тепер наслідує його «підопічна» Сіма. Любов старця, який до всіх зустрічних звертався словами «радість моя», передається й Серафимі: вона щиро вірить у людей і завжди намагається бачити в них краще. За настановою свого батька, дівчинка безмежно довіряє Богові. Про таку довіру свого часу казав святий Серафим – незмінну впевненість у тому, що Господь подбає про ВСЕ, бо ВІН Єдина Надія і Втіха людини: «Всі, хтомає тверду надію наБога,зводяться до Нього і просвіщаються сяйвом вічного світла».

Важливе значення для розкриття образу подвижника має історія, яку розповідає Серафимі тітка Ліза, прадід якої, один гордовитий генерал, знав святого. Він завітав до старця-затворника за напученням свого знайомого, поміщика Олексія Прокудіна. Серафим Саровський, за звичаєм, вклонився генералу в ноги, що вразило гостя. Однак, він був по-справжньому шокований, коли прозорливий старець розкрив його давню таємницю, яка стосувалася незаслужених воєнних орденів. Колись генерал отримав їх за рахунок свого приятеля, який вивів загін на передову й ціною власного життя здобув перемогу над ворогом. Це реальна подія з життя преподобного Серафима, яка завершується тим, що після зустрічі зі старцем генерал плакав, яка мала дитина, і казав, що, пройшовши всю Європу, він ніде не зустрічав такої кротості та смирення. Надихнуло це й маленьку Сіму.

Після чергового конфлікту з Ольгою Семенівною вона чує від тітки Лізи наступне: «Не любить вона тебе, Серафимо! А ти терпи! Смиренням гори можна звернути!» Саме смиренність демонстрував своїм життям святий, який зважився тисячу днів і ночей молитися на камені. Смиренням «озброює» Своїх вірних Господь, коли воли вони зустрічають негаразди на шляху до спасіння. Своєрідний зв'язок між героїнею мультфільму і преподобним Серафимом ілюструє також хрест, мотив якого проходить крізь увесь кіно-текст. Матір святого подарувала йому мідний хрестик, коли благословляла йти в монастир. Цей дарунок подвижник носив до самої смерті. Особливе значення має хрестик, який також зв’язує її з рідними, для Сіми. На протязі мультфільму вона буквально «відвойовує» його то в «друзів», то в адміністрації притулку. Вона береже хрестик як найбільш дорогу для себе річ, зворушливо та самовіддано проносить його впродовж всієї подорожі – як фантастичної, так і реальної. Саме рятуючи хрестик, дівчинка потрапляє в іншу, фентезійну реальність.

Окремого трагізму сповнена історія Рити – знедоленої дівчинки-сироти. Її матір померла від чахотки, а тата визнано ворогом народу, через дитина особливо потребує уваги та визнання інших. Сіма – єдина близька їй людина, єдина, кого любить Рита й чиєї любові сама вимагає безроздільно. Тому, коли дівчинка відчуває, що в їхні стосунки «проникає» хтось третій (тітка Ліза, «невидимий» святий Серафим чи Сам Бог, Якому Сіма віддає перевагу першості), Рита вирішує позбавити героїню Його впливу. Викрадаючи вночі хрестик Серафими, вона кидає його в пічку, а коли вціліла знахідка потрапляє до рук Ольги Семенівни, Рита вчиняє так, як свого часу вчинив з Христом Іуда, – вона зраджує Серафиму. Щоправда, на відміну від останнього, Рита знаходить у собі сили просити прощення в Бога, на що її напоумлює Єлизавета Олександрівна. Вона заспокоює безутішну дівчинку і дає їй пораду християнки: «Потрібно просити прощення. А простить чи ні – це інша справа». Покаяння з відчуттям того, що на все Його Свята Воля, – ось те, чого очікує від нас Господь.

Помітним персонажем мультфільму є директор дитячого притулку, який опинився на цій посаді через контузії і відповідно, непридатність до військової служби. Герой страждає через неможливість потрапити на фронт, а подекуди просто відмовляється приймати ситуацію, в якій опинився (особливо гостро його «відчай» проступить в запитанні, відповідь на яке директор визначив собі сам: «Де твій Бог, Серафимо?!»). Він порядна людина, але зовсім «не знає» Бога. Тому, як і свого часу Понтій Пілат, спочатку директор намагається убезпечити дівчинку від фарисейських посягань суворої виховательки-наглядачки Ольги Семенівни, однак, коли «злочин» Сіми стає «публічним», «вмиває руки» і навіть стає на бік державної ідеології «натовпу»: вимагає від Серафими зізнання у тому, що «Бога немає». Яким же буде його здивування, коли пізніше він відкриє особову справу героїні, і знайде замість неї ікону Серафима Саровського.

Проблема хрестоносіння та сповідування Христа під час земної «подорожі» людини в Царство Небесне стає визначальною в «дитячому-мультфільмі-для-дорослих». Дитина, яка має «позачергове» право стати по правий бік від Христа, опиняється перед складним онтологічним вибором: «визнати» (тут – що Його немає) і «вижити», чи приректи себе на «вигнання» (дівчинці погрожують колонією). Коли діти під керівництвом Ольги Семенівни скандують «Бога немає!», Сіма розгублюється тільки на мить. Вона згадує страждання, через які пройшов Христос і стійко та піднесено відповідає: «Господь народився в печері, хворих лікував, мертвих воскрешав, а потім – смерть на хресті прийняв, а потім воскрес. Бог є!» Надзвичайної ваги в цій боротьбі за віру набуває дев’яностий псалом Давида, який звучить в часи особливих випробувань героїні, – в протистоянні з дияволом на поміч приходить Сам Бог, ВІН заступається за людину.

«Господь подарував нам можливість ввійти в Царство Небесне», – якось скаже героїні батюшка Серафим. Також вона почує про те, що ніхто не може забрати в людини її хрест, бо шлях, який вона проходить, і є її хрестом. Однак, для досягнення цієї мети земної подорожі людині потрібно вибороти свою віру, вибороти «воскресіння» душі та засвідчити торжество православної віри. В «Незвичайній подорожі Серафими» це відбувається в день Пасхи, коли Сіма, пройшовши ряд випробувань, своїм підношенням славить Бога. Тепер прізвище Воскресенська, яке носить Сіма, передає радість воскресіння Христового – Пасхальну радість. За прикладом Христа героїня простить своїх винуватців і піднесе вихованкам та вихователям притулку символічні червоні яйця, які подарував їй святий Серафим. Цього ж дня вона зустріне свою маму.

Слід сказати, що мультфільм пронизаний особливою візуальною символікою, яка наголошує найбільш значимі моменти історії Серафими. Це й ікона Серафима Саровського, яку ще на початку історії НКВДисти вантажать із рештою церковної уварі (перед іконою святого молиться Єлизавета Олександрівна, спостерігає її також Сіма); це й образ Божої Матері «Розчулення» – келійна ікона преподобного; зображення Всіх святих, серед яких цар-мученик Микола Романов. Яскравою метафорою незвичайної подорожі дівчинки є її маленька постать в долонях у Господа, в руках Якого знаходимось ми всі. Без Нього ми ніхто, хоча часто думаємо інакше, і Він продовжує опікуватись нами навіть тоді, коли нам здається, що «ми самі». Це мальовничо передано в мультфільмі, як і все, що стосується «містичного» досвіду Серафими.

Серед «речей», які споглядає дівчинка в іншому світі, – символи чотирьох євангелістів: крилатий лев, бик, орел та «ангел». Відомо, що в християнському мистецтві євангелісти зображувалися у вигляді чотирьох алегоричних персонажів – крилатої людини, крилатого лева, крилатого бика та орла (Одкр. 4:7). Людина – як цар земного світу – відповідала людинолюбству Христа (Матвій). Бик символізував силу і жертву, характеризуючи страждання Христа на хресті (Лука). Цар звірів лев позначав королівську гідність, відповідаючи Воскресінню Господа (Марк). Царствений орел символізував достоїнство, милосердя, божественність, відповідаючи Вознесінню (Іоанн). Православна символіка постійно контрастує з радянською, якої в мультфільмі також достатньо.

Впродовж фентезійної «подорожі», яку Серафима розпочинає на прозорому блакитному олені, вона минає шматки хліба, солодощі (маркери речового світу), а ближче до Царства Небесного їй трапляються пелюстки квітів, кульбабова пушинка, що підносить дівчинку вгору, та зустріч з преподобним, який на своїй лодії перевозить її прямо в «Небесний Єрусалим». Там, в одному із золотих храмів, Сіма зустрічає свого батька. Багато світла, радості, любові, краси в яскравій гармонії барв і звуків. Елементи казковості, які доповнюють реальну церковну містику й підкреслюють ідейні переваги мультфільму, заворожують маленького глядача та роблять «Незвичайну подорож Серафими» проникливим і цікавим зразком сімейного мультиплікаційного кіно. Особливо значимим він стає завдяки популяризації серед юного покоління православної віри, що є сміливим режисерським  рішенням на сьогодні.

Критика радянської влади, викриття злочинів сталінізму та історична боротьба з православ’ям – це тільки фон для усвідомлення того, що справжня віра – це дієве сповідування Христа, в якому немає «дрібниць» і компромісів, це віра в Бога як Єдиного «Гаранта» духовного успіху. «Подорож», яку вдалося здійснити героїні мультфільму, показує, яким має бути земний шлях християнського самозвершення. Мужність дитини, її принциповість і «подвижницька» стійкість, особливо тоді, коли «всі проти», має стати прикладом для нас – дорослих. В ідеалі – небайдужих і свідомих того часу, в якому ми живемо. Кожен християнин в якийсь момент життя зіштовхується з необхідністю засвідчити свою відданість Христу. Тоді він проходить випробування віри і, як героїня «Незвичайної подорожі Серафими», мусить вирішити: він «за» Бога чи «проти». Тим-то, це мультфільм про вибір, дитячу віру і шлях, яким доводиться йти православному християнину сучасності, який хоче опинитися в Царстві Небесному разом із Христом.

Возврат к списку

Ваш комментарий

Добавлять комментарии могут только авторизованные пользователи
Войти как пользователь:
Войти как пользователь
Вы можете войти на сайт, если вы зарегистрированы на одном из этих сервисов: